Інклюзивна освіта

Інклюзія в освіті

Мета інклюзії в освіті полягає у ліквідації соціальної ізольованості (виключення), що є наслідком негативного ставлення до поняття різноманітності. Відправною точкою цього поняття є переконання, що освіта є одним із основоположних прав людини і основою для більш справедливого суспільства.На міжнародній конференції ООН з питань освіти, науки і культури «Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє», яка проходила у Женеві в 2008 році, відмічалося, що запровадження інклюзії в освітній сфері не є другорядним, а центральним питанням для забезпечення високоякісної освіти і створення більш інклюзивних суспільств.Соціальна модель розуміння інвалідності стала альтернативою медичної моделі, яка в першу чергу , була спрямована на корекцію розвитку осіб з особливостями психофізичного розвитку чи осіб з особливими потребами.

Інклюзивна освіта визнає, що всі діти можуть повноцінно навчатися, а їх відмінні особливості гідні поваги та є джерелом навчального досвіду для всіх учасників освітнього процесу.

Інклюзивна освіта – це освітня технологія, яка передбачає навчання й виховання дітей з особливими освітніми потребами у звичайному закладі освіти, де створені відповідні умови для забезпечення максимальної ефективності освітнього процесу.

Інклюзивний навчальний заклад

Інклюзивний заклад освіти – це заклад освіти, який забезпечує інклюзивну модель освіти як систему освітніх послуг, зокрема:

• адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання;

• використовує існуючі в громаді ресурси;

• залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей;

• створює позитивний клімат у шкільному середовищі.

Керівники закладів освіти відіграють важливу роль в адаптації шкіл до дітей з особливими освітніми потребами. Вони повинні розробляти та застосовувати більш гнучку процедуру управління, перерозподілу навчальних ресурсів, урізноманітнення можливостей навчання, мобілізації взаємодопомоги, підтримку учнів, які відчувають труднощі у навчанні, і розвитку тісних стосунків із батьками і громадою. Успішне управління школою залежить від активної і творчої участі учителів і персоналу, а також розвитку ефективної взаємодії та роботи у команді для задоволення потреб учнів.

Основні принципи інклюзивного закладу освіти полягають у тому, що:

• діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;

• школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання;

• забезпечення якісної освіти для всіх дітей шляхом розроблення відповідних навчальних планів, здійснення організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зв’язків зі своїми громадами;

• діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для успішного процесу навчання;

• інклюзивні навчальні заклади є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими освітніми потребами та їхніми однолітками.

Інклюзивні заклади освіти мають забезпечити інклюзивний підхід, який полягає у створенні умов однакового доступу до освіти всіх учнів.

Ключовий принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що школи мають бути відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа належать діти з порушеннями психофізичного розвитку, безпритульні і діти, котрі належать до мовних, етнічних чи культурних меншин та інші.

На міжнародній конференції ООН з питань освіти, науки і культури «Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє» відзначалося: «Запровадження інклюзії в освітній сфері є не другорядним, а центральним питанням для забезпечення високоякісної освіти й створення більш інклюзивних суспільств… Освіта розглядається як засіб розвитку людського капіталу, підвищення економічних показників, посилення індивідуальної спроможності й розширення меж вибору задля використання свобод громадянства. Освіта сприяє розвиткові здатності особи або групи осіб приймати власні рішення та – більше, ніж будь-коли раніше, – творити свою долю. Крім того, освіта є важливим засобом подолання маргіналізації для дорослих і дітей, збільшуючи їхній потенціал отримувати можливості для більш повноцінної участі в житті своїх громад».

• ЮНЕСКО розглядає інклюзію в освітній сфері як динамічний метод позитивного реагування на багатоманітність учнівського контингенту та ставлення до індивідуальних відмінностей не як до проблем, а як до можливостей для збагачення навчального процесу.

• Традиційно в більшості країн світу застосування концепції й методів інклюзії в освітній сфері головним чином обмежуються контингентом учнів, яких зараховують до категорії осіб з особливими потребами, дітей з інвалідністю, а також біженців.

• Інклюзія в теперішньому вигляді бере початок зі спеціальної освіти, яка у своєму розвитку пройшла кілька етапів, на яких розглядалися різні способи врахування особливостей дітей з інвалідністю (з особливими потребами). Практичні надбання спеціальної освіти було перенесено до загального освітнього потоку в межах підходу, який отримав назву «інтеграція». В освіті концепція інтеграції виникла у 1980-х рр. як альтернатива шкільним моделям навчання в спеціальних закладах. Інтеграція передбачала залучення учнів, яких зараховують до категорії осіб з особливими потребами, до навчання у загальноосвітніх школах.

• Реструктуризація й укріплення матеріально-технічної бази, збільшення кількості спеціальних класів і спеціальних педагогів у звичайних школах, «інтеграція» учнів з особливими потребами у звичайні класи та забезпечення їх навчальними матеріалами були й досі є деякими головними складовими, що необхідні для застосування моделей інтеграції. Та головна проблема цього кроку полягає в тому, що включення спеціальної освіти до загального потоку не супроводжувалося змінами в організації роботи звичайної школи, її навчальних планів і програм та методик навчання. Тому відсутність організаційних змін виявилась однією з найсуттєвіших перешкод для впровадження інклюзивної освітньої політики. Проте інтеграційна модель, яка ґрунтувалася лише на закритті спеціальних шкіл і «долученні» учнів до навчання у загальноосвітніх школах, не відповідала розмаїттю потреб учнів.

• Запровадження інклюзії у сфері освіти передбачає розроблення й запровадження широкого спектру навчальних стратегій для більш гнучкого реагування на розмаїття потреб учнів.

• Основою концепції інклюзивної освіти є принципи, що всі діти й молоді люди, незважаючи на різне культурне й соціальне походження та різні рівні навчальних можливостей, повинні мати однакові можливості в навчанні в усіх типах закладів освіти.

• Отже, ідеологія інклюзивної освіти спрямована на надання кожній дитині, всім відособленим і вразливим групам (жінки й дівчата, національні меншини, корінні народи, діти з особливими потребами, діти з інвалідністю) можливостей для результативного навчання. Для цього передусім слід удосконалити педагогічні методи так, щоб учителі якомога повніше враховували багатоманіття учнівського контингенту і вбачали в індивідуальних відмінностях не проблему, яка потребує розв’язання, а нову можливість для збагачення навчального процесу. Базові цінності та переваги інклюзивної освіти.